Тетяна Михайлова,

учитель трудового навчання ЗОШ №6 м.Рівного

Квіткове аранжування

Навряд чи знайдеться  людина, яка не хотіла б, щоб її кімнату прикра­шали живі квіти, тим самим створюючи гарний настрій. Але прикрашання кімнати квітами потребує певних знань та майстерності.

Квіти можна поєднувати між собою за законами гармонії, подібно до того, як ноти поєднуються у музичному творі, а фарби — у живописі.

Майстерність створення квіткових композицій різноманітних форм називається –  аранжуванням.

Історично склалися такі основні форми композицій із квітів:

1. Букет.

2. Вінок.

3. Гірлянда.

4. Корзина.

5. Панно.

Під терміном «квіткова композиція», з одного боку, розуміють конкретний твір із квітів, листя, гілок, коріння тощо, а з іншого — його побудову.

Довершеність будь-якої квіткової композиції залежить не тільки від того, які квіти беруть для її створення. Із найпростіших польових квітів можна зробити чаруючий око вінок, букет, настінне панно. Водночас найкрасивіші і найдорожчі квіти можна так невдало поєднати між собою, що вони втратять свою природну привабливість.

У кожного народу існують традиції створення квіткових композицій. Вони враховують особливості житла, клімату, навіть темперамент людей.

Серед багатьох шкіл квіткового аранжування у світі найбільш відомі європейська і японська. Вони мають суттєві відмінності.

Європейська школа головну увагу приділяє кольоровим поєднанням і формі квіткових композицій. Наприклад, букет квітів може нагадувати кулю, конус того чи іншого кольору. Квітів у букеті, як правило, досить багато і стебел майже не видно.

На відміну від європейської школи, японська школа квіткового аранжування (ікебана) у створенні композиції звертає головну увагу на лінію.

Рослин використовується небагато. У традиційних японських композиціях добре видно лінії стебел квітів, гілок, окремі квіти. Терміном «ікебана» називають також традиційну японську квіткову композицію, виконану за правилами ікебани.

Букет є однією з найпоширеніших форм квіткових композицій. У пере­кладі з французької мови це слово означає «красиво зібрана група квітів». Букети розрізняють за формою, розмірами і призначенням. Спочатку букет використовували у приміщенні для поширення аромату, а пізніше — як подарунок.

Форма букета залежить від будови квіток або суцвіть, довжини квітконіжки, їхньої кількості та призначення. Круглі букети виготовляють із великої кількості квітів одного кольору або перехідної гами кольорів. У такі композиції включають анемони, айстри, волошки, калачики, маки, фіалки, нагідки. Вони прикрашають кімнату, журнальний, туалетний столик тощо. Круглі букети із троянд, лілій, гіацинтів, фрезій рекомендують для наречених.

Для оформлення інтер'єра з використанням великих і високих ваз застосовують композицію овальної форми, а рослини добирають із довгими стеблами й видовженими суцвіттями.

Для оформлення столів складають низькі трикутні і напівмісячні композиції з використанням айстр, півоній, лілій, гвоздик, троянд, хризантем, бузку.

Економною можна зробити композицію, якщо в нижній частині використовувати не цілі великі суцвіття, а їх частини й окремі квіти (гладіолуси, лілії, троянди, амариліс, бегонії), розміщуючи найбільші з них нижче, а більш дрібні та пуп'янки — вище.

Пропорції (співвідношення окремих частин за висотою, шириною і довжиною) у мистецтві створення квіткових композицій мають велике значення, оскільки дають змогу найповніше передати урочистість чи простоту, радість або печаль.

Із сивої давнини і до сьогодні використовують так званий «золотий перетин», тобто поділ лінії на дві нерівні частини, при якому відношення меншої частини до більшої таке саме, як і більшої до цілого.

Колір при складанні будь-якої квіткової композиції є найвиразнішим образотворчим елементом.

Розрізняють хроматичні та ахроматичні кольори.

Хроматичні кольори для зручності розміщують колірним кругом. Із них три кольори основні (червоний, жовтий і синій), інші (фіолетовий, оранжевий і зелений) — допоміжні або додаткові, які можна отримати внаслідок змішування кольорів: зелений — синього з жовтим, оранжевий — червоного з жовтим, фіолетовий — синього з червоним.

Кольори також відрізняються між собою за емоційним впливом на людину: червоний, оранжевий і жовтий — теплі або активні – діють збудливо, синій, фіолетовий — холодні або пасивні – впливають заспокійливо, чорний і всі відтінки сірого — ахроматичні. За їхньою допомогою досягають насиченість забарвлення, тобто висвітлюють або затемнюють його.

Майже в усіх композиціях головна роль належить теплим і світлим відтінкам, а темні й холодні — допоміжні.

За добором кольорів аранжування бувають однотонними й складними, складеними з гармонійних або контрастних двох чи кількох кольорів.

У цих випадках важливо дотриматися правильного поєднання кольорів.

При складанні квіткових композицій часто доводиться мати справу з квітами кількох кольорів, а отже, й з колірними контрастами.

Для доброго поєднання треба брати два протилежні кольори, розміщені в кольоровому крузі (червоний і зелений, фіолетовий і жовтий і т. д.), а при поєднанні трьох забарвлень, розміщених на однаковій відстані, наприклад, червоне — синє — жовте.

Створюючи аранжування до урочистих дат, треба скористатися контрастними поєднаннями, бо вони більш яскраві й святкові.

Розміщення. Зрізані рослини в усіх видах аранжувань розміщують не хаотично, а за певними законами.

Простий ряд — рослини розміщують лінійно, на однаковій відстані одна від одної (за цим принципом виготовляють гірлянди).

Ритмічний ряд відрізняється від простого тим, що відстань між рослина­ми поступово збільшується або зменшується за певним принципом.

При декоруванні святкових столів, виставок, залів можна створювати ілюзію збільшення або зменшення перспективи.

Симетричне розміщення — рівновага або дзеркальне зображення — це коли дві рівні частини перебувають по обидва боки від центральної осі, тобто повністю збігаються їх форма, конфігурація, величина, колір.

Асиметричне розміщення (нерівномірне) — коли композицію будують, виходячи з природного характеру росту рослини.

Саме цей принцип найчастіше використовують на практиці, бо він дає необмежений простір для творчості.

Озеленюючи будь-яке приміщення, необхідно чітко визначити мету роботи. Оформлюючи інтер'єр там, де треба підкреслити урочистість і поважність, рослини групують симетрично, а для виставок, зелених куточків тощо застосовують вільне, асиметричне групування, яке має більш природний вигляд.

Корзинами з квітами прикрашають зали, де відбуваються святкові зібрання, вшановують артистів, ювілярів, їх використовують для прикраси вітрин магазинів, фойє, для траурних церемоній, для покладання біля пам'ятників та монументів.

Корзини можуть бути різної форми.

Як аранжувальне доповнення використовують колоски злаків, хвойні гілки. При оформленні корзин керуються загальними принципами складання квіткових композицій: співвідношення пропорцій, поєднання кольорів, ритму, «центр ваги».Спочатку в корзині розміщують зелень, а потім на її фоні квіти. Великі квіти розміщують у нижній частині, а дрібні — над ними.

Гірлянди — це квіти, листя, гілки, сплетені у довгі стрічки. Звичай прикрашати гірляндами був відомий ще у Стародавньому Єгипті та Греції. Ними прикрашали вівтарі у храмах, колони. У наші дні гірляндами прикрашають зали, де відбуваються святкові вечори, фойє, сцени, трибуни, павільйони, альтанки в садах, використовують при сервіруванні святкових обідніх свят.

Вінки як форма прикраси із квітів виникли дуже давно. Вінками із гілок лавра нагороджували визначних поетів, митців, спортсменів, із мирту, розма­рину — прикрашали наречених.

Бутоньєрки — святкові прикраси із квітів для одягу та зачіски. Вони повинні бути ретельно виконані, гармоніювати за кольором з одягом. Квіти підбирають невеликих розмірів. Бутоньєрки прикріплюють до одягу чи до волосся за допомогою шпильок або спеціальних заколок.